Хоча кампанія по місцевих виборах ще офіційно не почалася, по всій Новій Каховці почали, як гриби, рости бігборди з передвиборчою агітацією. Причому не тільки політичних партій, а й окремих осіб. Найбільше засвітилися міський голова Володимир Коваленко та секретар міськради Олександр Лук’яненко.



Цього разу наш владний тандем розділився у партійних уподобаннях. Володимир Іванович піариться під прапором партії «Слуга народу», а Олександр Володимирович – під омофором кишенькової політсили нардепа Ігоря Колихаєва «Нам тут жити».

За «незамєнімого»

На вул. Першотравневій біля площі Сільських будівельників «зелений» агітаційний намет стоїть уже кілька днів.
– За кого агітуємо? – питаю, підходячи до намету.
– За нашого незамєнімого, – відповідає неголений чолов’яга у синіх шортах і панамці кольору хакі та темній літній сорочці на випуск.
– А точніше? – перепитую.
– Будемо голосувати за Коваленка, – відповідає бабуся, що сидить усередині намету на пластиковому стільчику.



Перед нею на столику розкладені передвиборчі газети «зеленої» команди. – Беріть газетки, почитайте, – каже.
Неподалік, біля універмагу, помічаю бігборд партії «Нам тут жити». На перехресті з вул. Букіна на бігборді красується обличчя мера В. Коваленка. Також у різних людних місцях Нової Каховки можна побачити рекламні бігборди партій «За майбутнє», «Пропозиція», «Перемога Пальчевського» тощо.

Порушення без відповідальності

Чи законна така агітація? За роз’ясненням ми звернулися до координатора спостереження Громадянської мережі ОПОРА за виборами у Херсонській області Євгенія Гладкого.
– Передвиборча агітація згідно ст. 52 Виборчого кодексу України має починатися на наступний день після рішення виборчої комісії про реєстрацію кандидатів, – пояснює пан Євгеній. – Тоді вони стають суб’єктами виборчого процесу. А це настає після 5 вересня. Тому вивішування агітаційних бігбордів наразі не є порушенням законодавства. Бо поки що це тільки потенційні кандидати. У юридичному полі дочасна агітація не врегульована. Це не є порушенням законів, але це можна вважати порушенням стандартів виборів. Бо така агітація створює нерівні умови для майбутніх суб’єктів виборчого процесу. Крім того, рекламна продукція під час виборів має бути оплачена з виборчих фондів партій чи кандидатів. На цій продукції мають бути вихідні дані: хто надрукував, хто відповідальний, який наклад. А виборчих фондів наразі бути не може, вони створюються лише після реєстрації кандидатів. На жаль, закон недостатньо досконалий, тому не передбачає відповідальності за дочасну агітацію. Ми можемо тільки заявляти про це публічно.

Що каже Центрвиборчком

Цікаво, що подібна ситуація в Україні не вперше. Наприклад, ми знайшли заяву Центральної виборчої комісії від 15 листопада 2018 року, що стосувалася минулих президентських виборів. Тоді теж потенційні кандидати задовго до початку виборчого процесу вивішували бігборди, проводили благодійні заходи, зустрічалися з виборцями тощо. У заяві, зокрема, сказано:
«ЦВК не має юридичних інструментів щодо заборони дочасної агітації. Але нагадує, що вона є частиною суспільних правовідносин, яка регламентується не юридичними, а моральними нормами. Така практика як дочасна агітація може призвести до порушення принципу рівності. (…)
Відтак, Центральна виборча комісія закликає всіх суб?єктів виборчого процесу утриматися від дочасної агітації та неухильно дотримуватися загальновизнаних міжнародних стандартів проведення виборів і створити умови для проведення дійсно змагального процесу».

«Мораль у басни такова…»

Отже, у згаданій заяві ЦВК закликає політиків утримуватися від дочасної агітації і дотримуватися моральних норм. Та що для наших політиків мораль? Порожній звук. А принцип рівності? Хіба що казочка для лохів. Словом, як співав Володимир Висоцький: «Хорошую религию придумали индусы». Перефразовуючи, можна сказати: гарний закон придумали нардепи. Дочасна агітація – поза законом, тому покарати нікого не можна. Хіба що пальчиком посварити: ай-я-яй, панове, некрасиво якось виходить!



А що ж буде тоді, коли виборча кампанія почнеться офіційно? Чи вистачить на всі партії і всіх кандидатів у мери бігбордів? Можливо, з огляду на це найспритніші і «забили» собі найкращі місця для вуличної агітації.
«Мораль у басни такова: Иной ярлык сильнее Льва!» – писав Сергій Михалков у байці «Лев и ярлык». Цей текст мало хто знає. Тому ми його наводимо повністю. Можливо, комусь допоможе у житті і у передвиборчій кампанії.

ЛЕВ И ЯРЛЫК

Проснулся Лев и в гневе стал метаться,
Нарушил тишину свирепый, грозный рык –
Какой-то зверь решил над Львом поиздеваться:
На Львиный хвост он прицепил ярлык.
Написано: «Осел», есть номер с дробью, дата,
И круглая печать, и рядом подпись чья-то...
Лев вышел из себя: как быть? С чего начать?
Сорвать ярлык с хвоста?! А номер?! А печать?!
Еще придется отвечать!

Решив от ярлыка избавиться законно,
На сборище зверей сердитый Лев пришел.
«Я Лев или не Лев?» – спросил он раздраженно.
«Фактически вы Лев! – Шакал сказал резонно. –
Но юридически, мы видим, вы Осел!»
«Какой же я Осел, когда не ем я сена?!
Я Лев или не Лев? Спросите Кенгуру!»
«Да! – Кенгуру в ответ. – В вас внешне, несомненно,
Есть что-то львиное, а что – не разберу!..»
«Осёл! Что ж ты молчишь?! – Лев прорычал в смятеньи.
Похож ли я на тех, кто спать уходит в хлев?!»
Осел задумался и высказал сужденье:
«Еще ты не Осел, но ты уже не Лев!..»
Напрасно Лев просил и унижался,
От Волка требовал. Шакалу объяснял...
Он без сочувствия, конечно, не остался,
Но ярлыка никто с него не снял.
Лев потерял свой вид, стал чахнуть понемногу,
То этим, то другим стал уступать дорогу,
И как-то на заре из логовища Льва
Вдруг донеслось протяжное: «И-аа!»
Мораль у басни такова:
Иной ярлык сильнее Льва!