Додати новину ОСББ

Довідка як камінь спотикання об закон


  Гунько Олександр     10.01.2021    6158   

Намагання отримати довідку про місце проживання в Центрі надання адміністративних послуг перетворилося для жительки Нової Каховки Оксани Хабарової на справжній жах. А все почалося з її відмови дати згоду на обробку персональних даних.

Семеро на одну



2 грудня 2020 року вона звернулася до Центру надання адміністративних послуг із заявою про видачі їй довідки про реєстрацію місця проживання. Однак начальниця Центру Кобицька Інна Сергіївна відмовила їй в грубій форм і поширювала її персональні дані серед працівників виконкому.

– Кобицька завела мене до свого кабінету, – розповідає Оксана Хабарова. – Потім прийшов керуючий справами виконкому Віталій Кубатко. Казав, що він головний над цим відділом, звинуватив мене у скандалі. Погукали першого заступника мера Олега Тарабаку, прийшла юрист виконкому Тетяна Шведова. Почали діяти на мене психологічно, пресувати. У коридорі стояв мер Володимир Коваленко, питав: «Що сталося?» Ще були якісь працівники виконкому, які не представилися. Мене промурижили дві години і плювати хотіли, що в мене вдома маленькі діти. Я розцінюю це як приниження честі і гідності мене і моєї сім’ї.



Жінка змушена була викликати поліцію. Щоправда, спочатку чомусь приїхали пепеесники. Утім, О. Хаба
рова настояла, щоб прибула слідчо-оперативна група з Новокаховського відділу поліції. Вони склали протокол, а пізніше надіслали заявниці висновок. У ньому рекомендували звернутися до Новокаховського міського суду, оскільки вбачили у цьому конфлікті наявність цивільно-правових відносин.

Запит і відписка



Під час підготовки до написання цієї статті я зайшов до І. Кобицької, щоб вислухати її версію описаної вище події, аби більш об’єктивно її описати. Однак Інна Сергіївна навідріз відмовилася щось пояснювати, заявивши:
– Я ніяких коментарів про свою роботу не даю. Нехай вона оскаржує мої дії у судовому порядку.

Довелося звертатися з письмовим запитом до міського голови О. Коваленка. Зокрема, у своєму запиті я вказав, що відмовивши мені, як журналісту, у наданні інформації, І. Кобіцька порушила ст. 13 Закону України «Про інформацію», яка вказує, що розпорядниками інформації є: «3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків». Не кажучи вже про закони «Про пресу», «Про доступ до публічної інформації» тощо.

Також просив пояснити, на якій підставі начальниця ЦНАПу відмовила у видачі довідки О. Хабаровій. Відповідь від мера являла собою зразок чиновницької відписки.



«На Ваш лист від 18.12.2020 року виконавчий комітет Новокаховської міської ради повідомляє, що відповідно до статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі та у спосіб, визначений Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами президента України, Кабінету Міністрів України. Інформація викладена в листі щодо неправомірних дій посадових осіб місцевого самоврядування є непідтвердженою».

Що говорить закон



А тепер заглянемо в Закон України «Про захист персональних даних» №2297-VI.
«Стаття 6. Загальні вимоги до обробки персональних даних
6. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних
1. Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.
2. Суб'єкт персональних даних має право:
5) пред’являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних…
Стаття 11. Підстави для обробки персональних даних
1. Підставами для обробки персональних даних є:
1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних…
Стаття 14. Поширення персональних даних
1. Поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.
2. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Виникає запитання: чи довідка О. Хабарової про місце проживання загрожує національній безпеці державі, економічному добробуту та правам людини? Навіщо ж із мухи робити слона і відсилати людину до суду? Та якщо кожен українець за будь-яким папірцем змушений буде звертатися до суду, то навіщо тоді нам чиновники, які отримують зарплату, преміальні, доплату за інтенсивність роботи, допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань тощо? До речі, оплата праці працівників нашого ЦНАПу та нарахування на зарплату в 2020 році склала 864295 грн. І це, очевидно, без урахування грудня, бо відповідь від мера датована 24.12.2020 року.

Несподіване продовження історії



Та на цьому історія не закінчилася. Через деякий час у домофон родини Хабарових подзвонили. Чоловік, який дзвонив, сказав, що він із соціальної служби (невідомо якої) і прийшов перевірити умови проживання Хабарових як багатодітної родини. До слова, подружжя виховує четверо дітей, старшій доньці вже 15 років, наймолодша дитина – ще грудничок.

– Звісно, я йому не відкрила, – розповідає Оксана Михайлівна. – Не раз читала про випадки, коли під виглядом соціальних працівників приходили аферисти і відбирали дітей у багатодітних сім’ях. А потім ніхто їх не міг знайти. У нас нормальна, благополучна родина. Усі діти доглянуті і забезпечені – ми з чоловіком усе робимо для цього. Наш педіатр добре знає моїх дітей. Зі шкільними вчителями я в гарних стосунках.

Невдовзі пролунав телефонний дзвінок із «органу опіки», як сказала жінка, що телефонувала. Мотив той самий – перевірити умови проживання, щоб побачити, як використовується допомога на дітей від держави.
– На якій підставі? – обурюється О. Хабарова. – Чи були якісь скарги на нас? 15 років ніхто не цікавився, як ми ростимо дітей, а тут раптом усі заворушилися. Та й при чому тут орган опіки? Кошти нам виплачує Центр соцзахисту. Та і які можуть бути перевірки під час карантину?

Оксана Хабарова вважає, що це цілеспрямоване цькування її за те, що вона посміла відстоювати своє право перед чиновниками.
Звісно, закон передбачає подачу скарг на неправомірні дії чиновників до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради або судових органів. Тож тепер О. Хабарова змушена витрачати час, щоб добиватися свого права, а не присвячувати його своїм дітям. А в цей час її чоловік відпрошується з роботи, аби її підстрахувати, і втрачає частину заробітку, бо працює у приватній фірмі.

Словом, через зарозумілість однієї чиновниці вийшла ціла історія, яка ніяк не красить ні роботу ЦНАПу, ні поведінку відповідальних працівників виконкому. Замість того, щоб проявити тактовність і толерантність і погасити конфлікт, його продовжують роздмухувати. Чекають, коли розгориться полум’я?

время 0.024492025375366